4 травня в Олевську, а саме – поблизу будівлі за адресою Свято-Воздвиженська, 47-б, загорілася (точніше – дим та пара) стара іржава цистерна, в якій бозна-скільки років, ще з радянських часів, зберігалися хімічні чи то добрива, чи то засоби захисту росли, простіше – пестициди. Чому загорілася – підпал чи пішла така хімічна реакція – невідомо. Мабуть, таки реакція.
Приїхали пожежники, цистерну залили водою і піною, загасили. Потім, за кілька днів, дим пішов знову. Знову гасили. Начальство – району, громади, рятувальних служб – постійно проводили наради, але нічого, по суті, не змінювалося. Тому що аналізи показували: небезпеки отруєння для людей нема, але це не заспокоювало, бо поглиблені аналізи не робилися, склад тої «хімії» ніхто точно не знав, невідомо також скільки точно у тоннах її було, чи пішла отрута в ґрунтові води і як глибоко. Одним словом, які насправді наслідки цієї надзвичайної події, ніхто сказати не міг. Олег Омельчук, голова Олевської громади: «Кілька днів його пробували гасити, але хімічна реакція поновлювалася. По суті, не могли, скажімо так, правильно відреагувати, бо не знали чим гасити, як гасити, рекомендацій з області не було. Брав відповідальність на себе Віктор Стужук (керівник олевських рятувальників – Ред.). Дякую йому, він зробив свою справу».
На сьогодні олевчани вже достатньо поінформовані (через офіційний сайт Олевської громади та місцеву пресу) про перебіг подій навколо цієї надзвичайної ситуації. Якщо спробувати стисло викласти хронологію, то виходить так.
Олег Омельчук, стурбований і навіть роздратований (це видно з перебігу численних нарад начальства) тим, що 1) ніхто з місцевої рятувальної служби не може дати чіткої відповіді про ступінь небезпеки для мешканців міста (а у тих просто нема можливостей для таких досліджень), а школа – за кількасот метрів від цистерни; що 2) державні адміністрації району та області (саме державні органи, а не органи місцевого самоврядування відповідають, за законом, за цивільний захист населення) нічого вдіяти не можуть чи не хочуть (в області, як виявилося, нема ніякого фонду фінансування ліквідації наслідків надзвичайних подій), змушений був звернутися по допомогу до народного депутата Сергія Пашинського. Той, очевидно, натиснув на когось у Києві (такий висновок легко робиться із запису у Фейсбуці самого депутата), бо до Олевська одразу ж прибули рятувальники з більшими повноваженнями і можливостями, ніж місцеві, олевські.
Були зроблені нові аналізи, і не тільки лабораторіями ДСНС, але й міністерства охорони здоров’я. Слава Богу, і вони не виявили безпосередньої загрози людям. Головлікар Олевської лікарні Олег Казюк каже, що люди з ознаками отруєння до них не зверталися.
Але щось треба було терміново робити з тією клятою цистерною. Її заварили, але хіба то гарантія? Не чекати ж нових спалахів хімічної реакції? І свято - День міста – ось-ось. Вихід очевидний: треба ті пестициди з дірявої цистерни негайно перенести в нову, неушкоджену (і спеціальну, звісно) тару. Тут, звісно, все вперлося в гроші. В Україні спеціальну ліцензію на таку роботу має спецпідрозділ ДСНС з Рівненської області. Заплатити їм готовий і міський, і районний бюджети, а рятувальники згодні попрацювати авансом, поки бюджетні гроші дійдуть до них довгим бюрократичним шляхом. А ось з новою тарою (50-літрові полімерні барабани, 100 штук) – складніше. Їх можна взяти лише в Херсоні у приватної фірми, і потрібні вони, повторимо, негайно. І гроші платити за них треба теж одразу (це щоб за добу вони були в Олевську). Тут знову допоміг Пашинський, котрий швидко виділив кошти (більше 30 тисяч гривень) зі свого благодійного фонду. І вже у вівторок, 14 травня, з 10-ї ранку почалося розраховане на два дні перезатарення злощасних пестицидів зі Свято-Воздвиженської.
Спочатку перезатарять «хімію» в Олевську. Згодом перейдуть до сіл, на території яких теж є отрутохімікати. Сільські голови переживають, що до них справа не дійде, але Омельчук запевнив, що перезатарювати будуть всю «хімію», яка є в районі, і крапка.
Староста села Жубровичі Валерій Степанчук розповів нам телефоном, що «вони в нас далеко від села. Склад – 2 тонни 250 кг. Люди або не вірять, що їх вивезуть, або їм однаково. Побажання звісно, щоб швидше їх вивезли. Персонально звертався до обласного депутата Сергія Крамаренка, той пообіцяв, що питання вирішать». Староста села Зольня Інна Чорна: «Люди так особливо не зверталися. Хімсклад розкрали, сільгоспбудівлі запущені. Воно за межами села, у лісочку, даху на складі нема, тому там все розмите». Староста села Зубровичі Марина Мирончук: «Там розбомблено все. Паніки в людей нема, все спокійно». Староста села Покровське Надія Басюк: «Ситуація тривожна, бо кожна людина переживає за своє здоров’я. Лікарі та санслужба заспокоюють, що перевищення є, але це не несе загрози. Склад – за межами села. Там були проведені обстеження, і отрутохімікати там є».
Гроші вже виділяють район і громада (на позачергових сесіях). Сподіваються, що область і держбюджет теж щось підкинуть. Однак питання: а скільки їх треба, цих грошей? В Олевському районі, кажуть, десь біля 30 тонн подібної хімічної зарази. Мабуть, таки менше, бо якась частина за десятиліття вже пішла у землю. Тож чи не доведеться і заражений ґрунт вивозити? І скільки його? Ніхто, звісно, наразі цього не знає. А в Україні програма фінансування утилізації (знищення) старих пестицидів закінчилася ще 2012 році, і з того часу не поновлювалася.
Що ж, хто б не був винен, що тони застарілих і отруйних пестицидів валяються без догляду і без охорони по всьому району і досі не ліквідовані, вирішувати цю проблему доведеться найперше самим олевчанам, хоча б тому, що вона їм найбільше пече.
Роман Лісовий
