Перший пам'ятник радянському вождеві Леніну в Україні повалили 8 років тому – 8 грудня 2013 року. Протестувальники накинули на монумент троси і жбурнули його на землю. Поліція, до речі, не заважала цьому процесу. Потім натовп узявся за його уламки: люди до пізньої ночі та протягом кількох наступних днів розбивали їх кувалдами і розбирали на сувеніри. Згодом їх навіть намагалися продавати в інтернеті.
З цієї події фактично і стартував ленінопад у країні. І загалом відтоді в Україні повалили та демонтували 1320 пам'ятників Леніну. Це дані на кінець 2020 року. Протиправного у цьому нічого немає. Бо у країні діє закон про декомунізацію, який засуджує комуністичний та нацистський режими, забороняє використання їхньої символіки та пропаганди. Але і досі є ті, хто переконаний: "не потрібно чіпати минуле". Дивно, що люди і досі погоджуються жити на вулицях з іменами катів їхніх предків. І одна справа, коли така ситуація в окупованому Криму, а інша на материковій Україні. У центрі Києва, чи у Харкові, де радянське минуле цього тижня стало причиною штовхани місцевих депутатів. Тож як позбутися радянських демонів і чи достатньо держава робить для того, щоб місцева влада не порушувала закон про декомунізацію – досліджував журналіст 5 каналу Мирослав Солонар.
ОВРУЧ
Комуняцька ностальгія.
"Позабирали. Так само і памятник Леніна, кому він заважав", – говорить одна із мешканок Овруча.
Ми в райцентрі Овруч на Житомирщині. За більшовиком Леніним тут сумують і досі. І цьому є логічне пояснення. Ще до декомунізації Овруч був нашпигований радянською символікою. Та закон є закон. У місті перейменували вулиці Кірова, Комсомольську. Але при цьому Овруч так і не позбувся тіні радянщини. Чи свідомо тутешні міські господарі затягнули цей процес?
Пам’ять про комуніста Сабурова в Овручі на Житомирщині не вмерла. Спогади підживлює ось цей постамент знаному НКВснику, який нищив Українську повстанську армію. Розташований він у сквері Партизанської слави. Ви скажете: ну то й що? Самого ж погруддя немає. Аж ні, погруддя сховали у надійному місці до таких собі кращих часів.
Вирушаємо на пошуки погруддя Сабурова. Запитуємо у жителів Овруча про можливе місце комуніста.
Жінка сказала, що Сабурова знайдемо... на вулиці Сабурова. Проте, що такої вулиці вже п'ять років, як не існує. Ця пані не знає. Впевнена погруддя НКВЕснику десь там.
А насправді радянський генерал, який нищив "українське" сховався на території комунального підприємства. Міський голова Овруча привідкрив таємницю і показав погруддя. Сабуров цілий.
Іван Коруд, міський голова Овруча, говорить: "На сьогоднішній день музей під відкритим небом оформляється юридичний його статус".
Його зберігають як майбутній музейний експонат, щоб згодом повернути у сквер партизанської слави. Там буде музей просто неба.
В українському інституті національної пам’яті такі плани вважають саботажем процесу декомунізації. На місцеву владу поскаржилися міністру внутрішніх справ. Бо фактично, пам’ятник Сабурова нікуди не зник, музею ще немає та й його постамент стоїть на тому ж самому місці.
В Інституті пам'яті вже звернулися до Авакова: "Демотаж памятників та пам’ятних знаків, присвячених зазначеним вище особам, є обов’язковим, а не правом органів місцевого самоврядування, і відповідна норма статті 7 не передбачає винятків щодо можливості залишення такого пам’ятника, або пам’ятного знаку на своєму місці".
Розібратися правоохоронці мають не лише з цією історією. На шостому році декомунізації закон намагаються перехитрити одразу в кількох областях.
Радянські привиди ховаються у Полтавській з останнім Чапаєвим, Київській, Одеській, Чернігівській з портретами Леніна та Сталіна і Житомирській областях. До речі в останній символи комуністичного тоталітарного режиму залишилися крім Овруча, ще й в Житомирі та Коростені.
КОРОСТЕНЬ
Колишній пам’ятник комсомольцям Коростеня переназвали на честь "молоді Коростеня ХХ століття".
У 2016 році влада Коростеня вважала здійснене головою ОДА перейменування об’єктів топоніміки протиправним та вимагала скасувати розпорядження у частині, що стосується "столиці древлян". Проте суд визнав позовні вимоги безпідставними та у задоволенні позову й скасуванні розпорядження голови облдержадміністрації відмовив, пише місцеве видання Коростень.today.
Крім цього, місцева влада вирішила "обдурити" всіх та своєрідно виконала закон «Про засудження нацистського і радянського тоталітарних режимів» - просто перейменувавши пам'ятники, на честь діячів СРСР. Так, колишній пам’ятник комсомольцям Коростеня переназвали на честь "молоді Коростеня ХХ століття". Монумент червоному комдиву Миколі Щорсу став називатися пам’ятником "Учасникам Української революції початку ХХ століття". Погруддя коростенському більшовику Лук’яну Табукашвілі, який служив начальником бронеколони 1-ї Української радянської армії та бронепотяга "Комуніст Коростенського району" в 1919 роках перейменували на пам’ятник "залізничникам-коростенцям".
Міський голова Коростеня Володимир Москаленко вважає, що декомунізацію проводити не потрібно, а за проведеним екс-комуністом опитуванням, 93 % мешканців міста проти перейменування вулиць і знесення пам’ятників.
Про це Володимир Москаленко розповів УНН, ще у квітні 2016 року.
“Ми зробили анкету і попросили пройти по будинках людей, чи хочуть вони це приймати, чи ні, на часі це зараз, чи не на часі? Картина мене вразила – 93 % людей категорично проти всякого перейменування. Як я можу приймати рішення, коли 93 % громадян мого міста проти? Для нас важливо, щоб людина сьогодні мала робоче місце, мала заробітну плату, йшло відрахування у бюджет. Не так, як ми зараз і керівники нашої держави з рукою протягнутою їдуть по всьому світу, просять кредити, які будуть віддавати наші внуки і правнуки, і вважають, що це таке велике досягнення, така велика перемога. А може навпаки треба, як ми робимо – заводи запустити, робочі місця створити, продукцію випускати – продавати й заробляти. Хай потім до нас приїжджають американці, європейці в нас беруть кредити”, – говорив тоді мер Москаленко.
ЖИТОМИР
Гранітний тулуб Леніна, погруддя Маркса та Пархоменка: як і де зберігають декомунізовані пам’ятники Житомира.
У 2016 році в Житомирі демонтували 19 дощок і пам'ятних знаків, які підпадають під закон про декомунізацію. Вже кілька років вони зберігаються на комунальному підприємстві «Зеленбуд», йдеться у матеріалі Житомир.info за 14 липня 2020.
На подвір’ї лежать гранітний тулуб Леніна, бюст Карла Маркса та Олександра Пархоменка. В одному з приміщень підприємства нам показують кілька пам'ятних дощок та знак на честь нагородження Житомира Орденом Червоного Прапора. Інші лежать деінде на території.
Робітники «Зеленбуду» поза камерою розповідають: кілька років тому деякі люди цікавилися залишками пам’ятника Леніну і пропонували за них кругленьку суму. У мерії ж повідомляють, що доля пам’ятних знаків комуністичної доби поки не визначена.
«Вони на зберіганні, що з ними можна планувати, якщо це декомунізована продукція. Вони поки що зберігаються, а подальшу долю, не знаю, напевно, архітектори будуть визначати, історики. Наша функція їх зберегти, тому ми зберігаємо», – коментує заступник начальника управління комунального господарства міської ради Віталій Шевчук.
Усі пам’ятні знаки та дошки поки залишаються на зберіганні, зазначила у телефонній розмові і заступниця міського голови Світлана Ольшанська.
Український інститут національної пам'яті ініціює проведення в лютому 2021 року консультацій з правоохоронцями щодо проблемних випадків невиконання закону про декомунізацію.
Про це повідомив голова УІНП Антон Дробович у коментарі "Інтерфакс-Україна".
"Хочемо предметно розглянути не тільки випадок із портретами Леніна і Сталіна на водонапірній башті в Новгороді-Сіверському, але досі не демонтовані символи комуністичного тоталітарного режиму в Овручі, Коростені, Житомирі, Горішніх Плавнях", - сказав Дробович.
Щоб бути в курсі найяскравіших подій — підписуйтесь на УЖ LIFE в Фейсбук
Читайте також: "Коли ж закінчиться епоха бідності?".
