З 1 квітня вода в Овручі подорожчала більш як 15%. Ціна за кубометр (для жителів) тепер 22,63 грн, за водовідведення – 10,01 грн. Комунальне підприємство «Водоканал» пояснило: «Формування тарифів здійснюється… з урахуванням нових ставок податків та зборів, цін на матеріальні, паливні та енергетичні ресурси та послуги». Простіше: усі ціни ростуть, і наші теж. Про якість води – ні слова.
А вода в овруцьких кранах – справді погана. Минулого року Житомирське відділення Держпродспоживслужби перевіряло якість води по всій області: виявилося, що в нашому районі – серед чотирьох найгірших «і за гігієнічними, і за санітарно-епідеміологічним показниками». По суті, вода з крану – технічна, а не питна. Фото води страшного брудно-жовтого кольору, яка раз у раз тече з кранів, овручани регулярно викладають в соціальні мережі, і скаржаться, що сантехніку доводиться міняти ледь не щороку.
Вода в Овручі погана, бо місто знаходиться на «залізному щиті» (так каже геологія), тому вміст заліза у воді – підвищений. Але це дрібниця, основну причину створила не природа, а людина, а саме: овруцький водогін вже відверто зношений. Він старий та іржавий. Коли стається найменша аварія і воду відключають на якийсь час, то вона в трубах застоюється і набуває того самого брудного жовтого кольору.
За офіційною інформацією овруцького КП «Водоканал», опублікованому в звіті роботи підприємства за 2018 рік, водогін зношений на 50%. Один зі співробітників «Водоканалу» анонімно висловився про стан водогону так: «70% труб знаходяться в аварійному стані, інші 30% - теж не в найкращому, водогін зношений фактично на 100%».
Про те, що проблема саме у водогоні, кажуть минулорічні результати експертизи джерельної води. У висновку Овруцького відділення Житомирського лабораторного центру МОЗ (з’явився в лютому 2018 року) йдеться, що «зразки води відповідають вимогам для питної води».
Овручани фактично не мають де набрати чистої води. Адже з бюветів, встановлених по місту два роки тому, вода така сама, як і в кранах, бо труби ненабагато кращі. Багато бюветів взагалі не працюють, з інших – важко накачати воду. Ті, хто мають власний транспорт – набирають питну воду в криничках за містом – біля сіл Корчівка чи Рулевщина.
То що робити з водогоном? Очевидно, міняти. Депутат міської ради Олександр Гуденко каже, що за один рік це зробити нереально – надто велике навантаження на міський бюджет (адже потрібні мільйони чи навіть десятки мільйонів гривень). Проте це не означає, що не треба розробляти комплексний план по заміні водогону – на 3, 5 чи, наприклад, 7 років. Але комплексна заміна труб водопроводу на засіданнях міськвиконкому не обговорюється.
Міська влада загалом неохоче говорить про якість води, зате час від часу у місцевій пресі з’являються заспокійливі коментарі, як-от Марини Страшкевич - завідувачки відділенням організації досліджень Овруцького відділу Житомирського лабораторного центру МОЗ – у липні минулого року в газеті «Зоря»: усі показники загалом не перевищують критичні позначки, а отже вода придатна для вживання. На це відреагувати у «фейсбуці» - Овручанин Сергій Волошин відреагував у Фейсбуці на це так: «Зважаючи на те, що з крана тече смердюче, мутне лайно, Марина, мабуть, захотіла виправдати Івана Коруда за ту ціну, яку платять жителі міста».
Костянтин Сидоров
Фото: Facebook
Р.S. В Овручі завершили монтаж двох станцій знезалізнення води у рамках програми «Питна вода» коштом державного бюджету (3 мільйони гривень за одну станцію). Міський голова Іван Коруд: «Вода у місті стане ще якіснішою. І хоча вона надходить до населення з артезіанських свердловин, все ж потребує очистки. Після підключення можна буде сміливо пити воду з-під крану».
Щодо «ще якіснішої води» і «сміливо пити» мусимо ще раз зауважити, що знезалізнена та очищена вода потече по старих та іржавих трубах.
