Про стадіон «Локомотив» у Коростені вул. Шевченка, 70 в районі Ковельського парку вже писано-переписано.
Про те, що він у вкрай занедбаному стані: гума на бігових доріжках порепалася, а подекуди її зовсім нема; дерев’яні лавки на трибунах поламані та погнили; металеві огорожі (між трибунами та біговими доріжками) – порозкрадали на металобрухт; приміщення під трибунами без світла та опалення, дах тече, усюди – пліснява;
басейн при стадіоні (вул. Героїв Небесної Сотні, 26), – так само занедбаний, і з 2001 року там ніхто не плаває.
Зараз у більш-менш пристойному стані лише футбольне поле стадіону, та й то, через те, що на ньому проводить матчі місцевий аматорський клуб «Мал» та тренуються діти зі спортивної школи – очільники школи і футбольного клубу доглядають за полем.
Про те, що стадіон вкрай потрібен місту: для 60-тисячного міста одного спорткомплексу («Спартак», частина якого до того ж у затяжному ремонті) явно замало, а басейн при «Локомотиві» - взагалі єдиний у місті.
Нарешті, про те, що стадіон належить «Укрзалізниці», котра не хоче чи не може його утримувати, а на численні прохання міста віддати їм «Локомотив» у власність відповідає відмовою, і тягнеться цей процес – «прохання – відмова» - вже багато років.
Сьогодні маємо новину на тему «Локомотива»: народний депутат України (і нинішній кандидат у народні депутати) Сергій Пашинський повідомив на своїй сторінці у Facebook, що «Укрзалізниця», у відповідь на його, депутата, звернення, висловила готовність розпочати процес передачі спорткомплексу «Локомотив» у комунальну власність Коростеня.
Пашинський продемонстрував фотокопію листа, підписаного головою правління «Укрзалізниці» паном Кравцовим, що закінчується так: «Після надходження необхідного рішення органів місцевого самоврядування щодо такої передачі та проходження внутрішніх процедур АТ «Укрзалізниця» звернеться до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення».
Пашинський також пише, що «вже звернувся до коростенського міського голови з проханням, щоб він негайно надав «Укрзалізниці» письмову згоду на отримання цього спорткомплексу в комунальну власність. За українським законодавством, остаточне слово - за Кабінетом міністрів України. Тому продовжую тримати цей процес під пильним контролем. І сподіваюся довести його до логічного завершення».
У виконкомі міськради лист пана Кравцова, оприлюднений Сергієм Пашинським, зустріли схвально, але стримано. Там нам, по-перше, зауважили, що народний депутат України один раз вже пробував вирішити цю проблему (очевидний натяк на Володимира Арешонкова, котрий не раз публічно обіцяв добитися згоди «Укрзалізниці» віддати «Локомотив»). По-друге – процес передачі очевидно не буде миттєвим, це займе місяці й місяці, навіть якщо усі згодні. Ось що про це каже заступник міського голови Олександр Дзига: «Як скоро - питайте залізничників, ми своє зробимо швидко. Добре, що розпочався процес. Але за минулі років десять усі спроби перепинялися у Києві тим чи тим високопосадовцем… Скільки грошей треба на відновлення «Локомотиву» і басейну? Зарано ще про це говорити. Буде остаточне рішення – будемо рахувати».
Щодо грошей, то наразі можна говорити лише про дуже й дуже приблизні розрахунки. Мінімум один мільйон гривень треба на реконструкцію приміщень стадіону, ще більше – на облаштування трибун, бігових доріжок та території навколо стадіону. У кілька мільйонів обійдеться реконструкція басейну. Очевидно, що місту доведеться добре пошукати такі гроші у своєму бюджеті, і не факт, що вони швидко й легко знайдуться. До речі, на таке зауваження нам відповів помічник народного депутата Пашинського: «Сергій Володимирович бачить вирішення проблеми з грошима так: у держбюджеті є програми на реставрацію і капітальні ремонти спортивних комплексів. За такими програмами вже реконструювали спортивні комплекси в Чернігівській області (у Ніжині) та в Івано-франківській області (у Коломиї). Якщо б «Локомотив» з початку року був на балансі міста, ці гроші можна було б отримати вже цього року. Тобто, як тільки спорткомплекс віддадуть місту, його можна буде відновити за рахунок державної програми».
Микола Карпенко, Софія Забарська
Читайте також: «Локомотив», який не їде, ржавіє і гниє
