Стадіон «Локомотив» (район Ковельського парку) разом з парком Шевченка та басейном, що поряд, - є власністю Укрзалізниці. Нині він очевидно нецікавий залізничному начальству у Києві, що переконливо демонструє зовнішній вигляд і загалом стан стадіону. Тим часом, для Коростеня мати таку солідну спортивну споруду і абсолютно її не використовувати для спортивного життя міста – абсурд.
Пристойно виглядає на «Локомотиві» лише футбольний газон – густа зелена вистрижена травичка, навіть клаптики біля воріт – не дуже витоптані. На ньому наш футбольний клуб «Мал» грає матчі чемпіонату області серед аматорів (це, власне, і все використання стадіону).
Про трибуни, приміщення під трибунами, бігові доріжки та ворота – на жаль, хоч якогось доброго слова не скажеш. Цілих дерев’яних лавок – майже нема, а ті, що є – повністю прогнилі. Металеві огорожі біля трибун – вкрали, тому на асфальті – лише дірки від них. По периметру – хащі бур’яну, а на трибунах – безліч пляшок від пива та міцніших алкогольних напоїв. Гума на бігових доріжках – відклеюється, вже видні «дірки», а тому бігунам бігати по тих доріжках – небезпечно, є ризик спіткнутися.
У підтрибунному приміщенні, де мали б бути роздягальні для спортсменів і суддівська кімната – нема світла, на стінах – пліснява, тече дах. Григорій Прудко, футбольний тренер у ДЮСШ, який, як виявилося, і доглядає за газоном «на волонтерських засадах», розповів, що ці кімнати використовуються як підсобне приміщення – там тримають спортінвентар.
«Займатися стадіоном перестали десь з 2002-го року. До цього – трохи підтримували, лавки фарбували, білили. За ним ніхто не дивиться, але ж треба і дітям з ДЮСШ займатися, і команді грати» - каже пан Григорій.
Міська влада, як нам розповів заступник міського голови Коростеня Олександр Дзиґа, не раз пробувала забрати спорткомплекс у комунальну власність. «Але, на жаль, Укрзалізниця його не віддає. Кожен рік направляємо їм по кілька звернень, а вони кажуть, чекайте, розглядається, і зрушень ніяких немає» - розповідає заступник міського голови.
«Зараз це акціонерне товариство, тобто, питання майна повинні розглядати акціонери. Але оскільки стадіон - у державній власності, то для передачі місту має бути постанова Кабінету міністрів. Утім, усі потрібні для цього документи має підготувати саме залізниця. Вони, можливо, просто сподіваються його продати, але там немає вже що продавати. Це ганьба для Укрзалізниці і приклад неефективного використання державної власності» - каже пан Дзиґа.
Додамо також: у місті вже давно ходять чутки, що в Укрзалізниці чекають, поки стадіон зовсім розвалиться, щоб на його місці побудувати багатоповерхівку, або відкрити якийсь торговий центр (тобто, продати вже не стадіон, а місце під забудову. Поки стадіон існує офіційно, будувати щось інше на його місці – незаконно). Утім, поки що це – лише чутки.
Григорій Прудко каже, що небайдужі коростенці (спортивна громадкість) звертались до мера, аби стадіон передали клубу «Мал», але, зрозуміло, мер нічого вдіяти не може, поки «Локомотив» - власність Укрзалізниці.
«Ми, зі свого боку, готові стадіоном опікуватися, навіть маємо свій проект реконструкції, - каже Григорій Прудко. – Хочемо знести стару будівлю і побудувати нову, двоповерхову, з двома роздягальнями. Але це, за нашими приблизними підрахунками, - мільйон гривень. У 600 тисяч гривень обійдеться лише дах і «коробка». І ми були б готові почати – якби дали на це дозвіл».
«Ми» - це клуб «Мал», президентом якого і є Григорій Прудко.
Ольга Максименко
Фото Тимура Азізова
