Вільна земля на Овруччині закінчилася

Вільна земля на Овруччині закінчилася

Процес розподілу 5 тисяч гектарів землі, які держава передала Овруцькій ОТГ, завершується. У травні на сесії Овруцької міськради затверджувалися протоколи громадських слухань, які проходили по кожному старостівському округу ОТГ. Пройшло тоді все не дуже спокійно – майже по кожному протоколу у депутатів виникали питання. Основна претензія – те, що про проведення слухань не проінформували, як належить, за місяць, а тому пересічних мешканців на слуханнях не було, і землю ділила лише група осіб, наближених до старостів та депутатів. Утім, протоколи слухань (окрім двох) депутати затвердили майже одноголосно – одна людина була «проти» і ще кілька – від 2 до 5 – утримувалися.

Протоколи зборів громади сіл Невгоди і Шоломки не затвердили. Депутати, за якими закріплені ці старостівські округи (а це – Володимир Павленко і Олексій Дубницький відповідно) теж обурилися, що про слухання не знав ніхто і навіть вони, і вимагали проведення повторних слухань. Врешті, на цьому і зійшлися. Повторні слухання запланували на 13 червня в Невгодах і 14 червня в Шоломках. 

13 червня о 15.00 год у приміщенні клубу села Невгоди слухання відбулися, про них повідомляли і в газеті «Зоря», і в інтернеті, а за кілька днів до їх проведення – розвісили оголошення і по селу. На збори прийшли начальник відділу регулювання земельних відносин Овруцької міськради Сергій Жук, голова сільради та місцеві жителі, усього – 37 чоловік. Тривали слухання 12 хвилин.

Сергій Жук запропонував проголосувати спірні ділянки, на проекторі в клубі показали кадастрову карту, де помічені конкретні ділянки, за які люди мали голосувати. Загалом, по всіх ділянках усі 33 присутніх проголосували одноголосно. Після закінчення слухань всі присутні розійшлися, ніяких зауважень від громади не було.

А в Шоломках вийшло інакше. Слухання мали б відбутися о 15 годині. Рівно тоді ж делегація з Овруча – Сергій Жук і два юристи «земельного» відділу приїхали, поспілкувалися на вулиці з кимось з місцевих і… поїхали назад в Овруч. Люди – а їх було осіб 9 – в той час чекали слухань в клубі. Люди, почувши про це, здійняли ґвалт. Надія Прачук (жителька села) подзвонила Івану Коруду (голові ОТГ) і сказала йому кілька лагідних слів – розповіла про ситуацію, яка склалася і «попросила» повернути в Шоломки пана Жука. Що вона йому сказала дослівно,  - невідомо, але о 16.15 пан Жук в Шоломки таки повернувся. До того в клубі зібралось вже осіб 15.

Усього необхідно було поділити 5 земельних ділянок загальною площею в 85 гектарів. Дві з тих ділянок – занедбані, та ще й «фонять» - підвищений рівень радіації. Рішення по ним вирішили ухвалити лише тоді, коли приїде спеціальна інспекція, проведе виміри і дасть рекомендацію, яким чином ту землю можна використовувати. Інші дві – по 1,7 та 5,07 га – вирішили віддати під особисте селянське господарство людям.

Суперечки виникли лише навколо найбільшої ділянки у 62 гектари. Половина її – занедбана, на іншій половині у людей – городи. Люди запропонували поділити її на дві частини: одну, занедбану – в оренду підприємцям, іншу, там де городи – під городництво. Утім, проти цього категорично виступив Сергій Жук, пояснивши, що цільове призначення «городництво» не передбачає можливість приватизації ділянок, а відтак людям вона не належатиме, а ті, хто там мають городи, змушені будуть платити орендну плату громаді. І запропонував таке формулювання: «особисте селянське господарство плюс городництво» - тобто, щоб люди ті городи могли приватизувати. Врешті, сперечалися по тій ділянці хвилин 40. І вирішили: занедбану частину лишити під випас (тобто, вона просто належатиме громаді), іншу частину – під «ОСГ плюс городництво».

Зі слухань люди вийшли незадоволеними. Але не тим, як вони проходили, - тут претензій, схоже, нема, і не може бути, адже громадську думку враховано. Невдоволені вони тим, що вільної землі в старостівському окрузі (та й загалом в громаді) – більше не лишилося. «А як у мене син одружиться, створить родину, де ж вони собі хоч кілька паїв візьмуть?», - говорили старші чоловіки. Утім, це питання, на жаль, – риторичне.

Софія Забарська, Микола Карпенко