Статті

Нелегальні «бочки» кочують по Олевському району

Нелегальні «бочки» кочують по Олевському району

У квітні в селах Корощине та Хмелівка (Олевський район) пройшли громадські слухання. Селяни вирішували, чи дозволити київським підприємцям встановити на земельних паях, які вони взяли в оренду, бочки для випалювання деревного вугілля. Одноголосно вирішили не дозволити. Селяни кажуть, що не хочуть хворіти на рак та інші хвороби.

Такі бочки стали проблемою для району, бо палять у них дерево напівзаконно, без усіх дозвільних документів (приміром, не оформлено земельну ділянку, нема реєстрації суб’єкту господарювання, нема документів на майно). Інколи зовсім незаконно. Бочки ховають від людей за високими парканами, нишком перевозять із села в село. Два місяці тому цих «бізнесменів» перевіряла державна інспекція на предмет офіційного працевлаштування людей. Звісно, виявилося, що працюють вони неофіційно. Одному підприємцю виписали добрячий штраф, такий великий, що він відкрито погрожував жінці-інспектору, а через кілька днів хтось побив їй вікна, ще згодом - підпалили сінник і дровник.

Олександр Ніколайчук, заступник міського голови Олевська, каже, що до міськради постійно скаржаться на незаконне випалювання деревного вугілля: «Зовсім недавно надійшло колективне звернення від жителів сіл Зольня, Сердюки, Ковалівка. Там випалюють вугілля на землях сільськогосподарського призначення в межах урочища «Лютий». Невідомі особи встановили 16 бочок, не надають жодних дозвільних документів».

Олевська міська рада не погоджує та не видає жодних дозвільних документів на випалювання деревного вугілля. Такі дозволи можна отримати виключно від Управління екології та природних ресурсів Житомирської облдержадміністрації. Міськрада не стомлюється розсилати звернення і заклики до всіх, хто може вплинути на припинення нелегального бізнесу: до держекоінспекції, поліції, прокуратури, міністра екології, народного депутата Сергія Пашинського. Результат – регулярні перевірки контролюючих органів, однак повністю проблему закрити не вдається.

«Ми розуміємо, що це бізнес, - продовжує заступник міського голови. - Не треба думати лише про те, як припинити таку діяльність. Якщо є скарги людей – ті проблемні об’єкти необхідно закривати. В інших випадках – проводити громадські слухання і враховувати думку людей. Якщо населення підтримує такого підприємця – нехай він укладає соціальну угоду з місцевою радою, платить податки, збори, використовує сертифіковане обладнання і працює. Але випалювання деревного вугілля має відбуватися тільки за згодою громадськості. Це позиція Олевської міської ради!»

Олевський підприємець Андрій Іванов – чи не єдиний, у кого випалювання вугілля повністю легальне: «Я цим займаюсь з 2016 року. Біля села Соснівка в мене 9 печей (в народі їх називають бочки). Вони стоять за більш як кілометр від крайньої хати (за нормою має бути не менше 500 метрів). Я пройшов всі необхідні за законом процедури - громадські слухання, погодження від держекоінспекції. Ми змінили призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на промислове. Ми сплачуємо податок на викиди забруднюючих речовин. Працюють у мене місцеві жителі, вони офіційно працевлаштовані. Ми забезпечуємо їх засобами індивідуального захисту (протигази, фільтри). На території є душова. Для прикладу, кочегар за добу отримує 400 гривень, а працівник, який вигрібає вугілля – до 10 тисяч гривень у місяць».

Щодо шкідливості для здоров’я людей диму від печей пан Андрій висловився так: «У моїх печах піролізний газ, який виділяється при тлінні деревини, не йде назовні, а допалюється в котлах. Така технологія. Дим, який виходить назовні, нічим не відрізняються від диму груб чи котлів. Цикл випалювання деревного вугілля становить 4 дні, і ще два дні на вистигання. В одній бочці за добу ми спалюємо 0,8 метра дров. Можна сказати, що 1 бочка робить викиди як 7 будинків. При всіх установах є твердопаливні котли, в тому числі при садочках та школах. Схема спалювання деревини схожа із спалюванням в печах, і знаходяться вони прямо на території. Шкідливо, коли горять ліси, торф, трава на полях. Або коли сміття палять у себе на подвір’ї з пластиком, гумою, і всі цим дихають».

Пан Андрій також вважає, що «страхом і незнанням людей користуються ділки, яким наш легальний бізнес заважає. Насамперед тим, хто заробляє на незаконній вирубці лісу, перекупники дров. Сировину для печей ми виписуємо в лісгоспах. І ще: ми працюємо з неділовою деревиною - верхівки, гілки. До речі, що до того, що це, мовляв, дуже вигідний бізнес, то скажу: ми працюємо 3 роки і ще не «відбили» і 50% того, що ми на це витратили».

Роман Лісовий

Logo УЖ LIFE compact

©2021 УЖ life Всі права захищені

(067) 320-48-84 (Viber)

Адміністрація сайту може не розділяти думку автора і не несе відповідальності за авторські матеріали.

При повному чи частковому використанні матеріалів УЖ life обов’язкове гіперпосилання (для інтернет-ресурсів), або письмова згода редакції (для друкованих видань)