«Із супу — та й на картини» Малинчанка Ірина Дорошенко робить картини... із продуктів

«Із супу — та й на картини» Малинчанка Ірина Дорошенко робить картини... із продуктів

Мак, зерно, насіння льону, соняшнику, кукурудза, кунжут, гречка, квасоля... Усі ці смаколики, виявляється, годяться й для створення... картин. У цьому переконують прекрасні роботи 36-річної малинчанки Ірини Дорошенко, котра «захворіла» на таке незвичне хобі близько півроку тому. Відтепер її настільними атрибутами є клей ПВА, ножиці, клаптики сіна, матерії та продукти...

Ірина з дитинства дуже любить малювати. Вирішила з часом опанувати щось незвичне, даруючи красу людям, а душевну насолоду — собі.

— Із супу — та й на картину, — жартома почала нашу бесіду Ірина. — Якось випадково, готуючи їсти, розіклала на кухонному столі квасолю. Дрібні білі й у крапинки насінинки були схожими на квітку. Дуже сподобалось. Почала складати «квасолево-гречані» пелюстки. Ось так і вийшла перша насіннєва картина... А далі — справа техніки й терпіння. Поступово навчалась, удосконалювалась, дещо підчитувала в Інтернеті.

— Багато часу витрачаєте на виготовлення своїх шедеврів? — цікавлюсь у майстрині.

— В середньому на виготовлення однієї картини формату А4 (стандартний аркуш) іде чотири дні, — розповіла Ірина. — Із зерен, маку, кунжуту та іншого можна викласти що завгодно: пейзажі, квіти, натюрморти і навіть портрети. Останні роблю часто, бо вони мені подобаються. Нині використовую до десяти видів різноманітних природних матеріалів. Перед створенням картини я спочатку бачу її цілісною в уяві, а вже згодом починаю обмірковувати, які зерно і насіння потрібні для того чи іншого елемента, яким і з чого має бути фон. Беру звичайну тирсоплиту, намащую її тоненьким шаром клею і починаю «чаклувати», висипаючи фон із маку, кукурудзяного борошна, зерен льону... Декілька годин слід почекати, щоб усе висохло. Після цього беруся за інші елементи, ретельно добираючи за кольоровими гамами та відтінками зерен різні квіти, гори, тварин, метеликів, ангелів і ще чимало всякої всячини.

У майстерні Ірини — багато баночок, скляночок, коробочок, де зберігаються перемелені зерна.

— Це — мої фарби, а пензлики — руки й пальці, — усміхається пані Ірина.

Своє вміння жінка планує передавати іншим. Каже, що, зробивши своїми руками «зернову картину», людина позбувається стресу, заспокоюється. У майбутньому Ірина хотіла б запровадити оздоровчі майстер-класи, своєрідну мистецьку зернотерапію.

— Щодня можу працювати під супровід тихої музики й приємний запах упродовж 5-6 годин, — ділиться секретами своєї «мистецької кухні» Ірина. — Головною фішкою моїх робіт є спокій і тиша. Такі умови створити в будинку не завжди вдається, бо разом із чоловіком Валерієм виховуємо двійко синів. У своїй колекції вже маю близько 30 різнопланових картин, виготовлених із підручних «смачних» матеріалів. Коли картина готова, замовляю для неї дерев’яну лаковану рамку. Їх на моє замовлення зі спеціальним тематичним візерунком виготовляє талановитий малинчанин Іван Купневич.

— Маєте вже й шанувальників?

— Особливо свої роботи ще не афішувала. Правда, декілька із завершених повністю виставила в соцмережі. Отримала чимало позитивних відгуків, на які, відверто кажучи, й не чекала. Картини охоче дарую своїм кумам, рідним, друзям. Вони дуже добре вписуються в інтер’єр кухні, є своєрідними оберегами.

— Окрім картин ще маєте якісь хобі?

— І не одне. З дитинства дуже люблю музику. Свого часу ходила й у музичну школу, грала на фортепіано, виступала на різноманітних конкурсах у Малині, Коростені та Житомирі. Люблю писати легку й приємну музику, кладу її на ноти.

— Знаю, що можете похвалитись і солідною колекцією чаїв...

— Так. Люблю збирати, заготовляти, сушити ароматні й корисні заготовки для чаїв на зиму. Засушую чебрець, лаванду, глід, душицю, м’яту, материнку... Частину з таких лікувальних трав для чаїв вирощую вдома сама.
Хотілося б побувати на виставці подібних картин, поспілкуватись із творчими людьми, перейняти їхні досвід і знання. Дізнатись щось нове для себе. Життя на місці не стоїть, його слід урізноманітнювати, робити цікавим і привабливим, а головне — корисним і нестандартним. Це все залежить, у першу чергу, від нас самих.

Джерело: Газета "Житомирщина"