7 лютого, серед ночі, в Овручі зруйнували пам’ятники радянському партизану Олександру Сабурову (на виїзді з міста та біля школи №4 по вулиці князя Олега) і пам’ятники Яну Налєпці (словацький вояк, котрий став радянським партизаном і загинув в Овручі) в центральному парку міста та на території школи № 1. Хто саме зруйнував – невідомо, поліція каже, що шукає. П’ять днів уламки пролежали, потім комунальники їх прибрали (зараз вони на території комунального підприємства «Овруч»).
Відновлювати пам’ятники, схоже, ніхто не збирається. Власне, їх і так мали знести, бо і Сабуров, і Налєпка належать до історичних осіб, пам’ятники котрим мають бути знесені згідно закону про декомунізацію. Про це однозначно сказано у листі (від 8 листопада 2018 року) голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича до міського голови Овруча Івана Коруда.
Про цей лист варто сказати детальніше, бо, на думку деяких овручан, у ньому можна знайти відповідь, хто зруйнував пам’ятники.
По-перше, пан В’ятрович пояснює, чому Сабуров і Налєпка не гідні пам’ятників. Не тому, що вони радянські партизани, а тому що перший, «чекіст», у 1944 – 1951 роках очолював Дрогобицьке управління НКВС, тобто активно душив національно-визвольний рух на Західній Україні; а другий – вояк окупаційної словацької армії – союзника Гітлера, брав участь в окупації Польщі, потім був завербований «чекістами» (псевдо «Рєпкін»), а його партизанський героїзм – вигаданий радянською пропагандою (як символ «радянсько-чехословацької дружби»).
По-друге, лист закінчується попередженням: якщо пам’ятники Сабурову і Налєпці не будуть демонтовані, то на міську владу (тобто, на міського голову) чекає кримінальна справа за невиконання закону про декомунізацію.
Виконати закон влада Овруча мала ще до листопада 2015 року (шість місяців після початку дії закону), але не виконала. Очевидно, що міський голова з якихось причин більш як три роки свідомо з цим зволікав. Місцеві активісти постійно «смикали» його з цього приводу, але даремно. Нарешті один з них – Олексій Кравчук - письмово наскаржився В’ятровичу, наслідком чого і став лист-попередження Коруду від голови Українського інституту національної пам’яті.
Олексій Кравчук стверджує (на своїй сторінці у Фейсбуці), що це мер найняв «вандалів». Логіка пана Олексія проста: відкрито прибирати пам’ятники мер не хотів, бо це, мовляв, не сподобалося б частині електорату мера - «комунякам та їх нащадкам, що виють за минулим». А так – я захищав, а якісь «вандали» його зруйнували. Пан Кравчук навіть каже, що таку версію він виклав на зустрічах з начальником поліції та начальником карного розшуку, і ті, нібито, теж так думають, й інших версій у них нема. До речі, Кравчук також каже, що поліція ще 17 січня відкрила кримінальне провадження (досудове слідство) за фактом невиконання закону про декомунізацію. Тобто, виходить, Коруду загрожували вже конкретні неприємності з правоохоронними органами.
Звісно, версія Кравчука – це тільки версія (хоча, повторимо, не тільки він так вважає; приміром, голова комісії міськради з гуманітарних питань Петро Левківський теж такої ж думки), довести яку неможливо. Утім, інших версій і справді щось не видно.
Костянтин Сидоров
